la fée verte

Коли море стає чимось більшим за простір води
що тоді?
хоча чи може бути щось більше за воду
коли ми заходили в воду самі по собі, а поверталися разом
це дивна вода, та, якою прийнято хвилюватись там, де ти народився
і тою брудною водою, якою впиваєтся той
рідини в мені і в тобі стають спільними надвох гарячою/холодною водою
живою/мертвою
з шостої до дев"ятої, і, ніколи цілодобово
так засинаємо на мокрих простирадлах
і пісок під нашим ліжком
залишится ще надовго
набагато довше, ніж на тому ліжку будеш спати ти
і ще трохи довше, ніж мої стегна будуть тебе пам"ятати
Мала, а з якого вікна квартири ми побачимо вранці море?
саме за твоєю спиною, милий,
ТАМ, ДЕ ЗАКІНЧУЮТСЯ ДЕРЕВА ПОЧИНАЄТЬСЯ МОРЕ

Под мостом Мирабо вечно новая Сена.
Это наша любовь
Для меня навсегда неизменна,
Это горе сменяется счастьем мгновенно.

Снова пробило время ночное.
Мое прошлое снова со мною.

И глазами в глаза, и сплетаются руки,
А внизу под мостом —
Волны рук, обреченные муке,
И глаза, обреченные долгой разлуке.

Снова пробило время ночное.
Мое прошлое снова со мною.

А любовь — это волны, бегущие мимо.
Так проходит она.
Словно жизнь, ненадежно хранима,
Иль Надежда, скользящая необгонимо.

Снова пробило время ночное.
Мое прошлое снова со мною.

Дни безумно мгновенны, недели мгновенны.
Да и прошлого нет.
Все любви невозвратно забвенны...
Под мостом круговерть убегающей Сены.

Снова пробило время ночное.
Мое прошлое снова со мною.

[Error: close lj-embed tag without open tag]

прогалина між нами
прогалина там, де ми разом
де мій кінець там твій початок
мені шкода за нас
динозаври бродять по землі
небо стає зеленим
де мій кінець там початок твій

Все на своїх місцях, немає тільки місця для жалю. у ванній, яка поступово заповнюється гарячою водою є місце тількі для мого втомленого тіла. З кожним повільним рухом від шкіри відходить бруд, і вода потроху стає сірого кольору. Але гаряча вода не може спинити тремтіння рук. Задоволення від скоєнного розпалює втомлену посмішку ще більше, ніж звуки улюбленої пісні, що лунають з програвача в кухні. Ол ю нід із лав, лав із ол ю нід. Скоєне. Це те, чого не повернути. Скоєне, це те, що зробилось швидко, ніби і не навмисно. Ха...ніби...і...не навмисно?
Все можна виправити. Все, окрім одного - вбивства.

...было и прошло

Мои друзья интерисуются, где же мне больше нравится, в Одессе или во Львове, какой город лучше...Ничего ответить не могу. Лишь мои ассоциации с обоими городами.
Одесса
море, 16-я станция фонтана, тещин мост, выход, пале-ройяль, фаляфель, Сечковские, ул. Бунина, вино, Николаев, фара, маяк, Мицкевич, Борман, таверна, Клейн, казанцы, бордюры, тимофеев дворик, Муратова, Дульфан, Том, Италия, виноград, балконы, платаны, Аркадий, еврейская больница, Таирово, Ева, Коса, степь, чай в ларьках, мосты, Макондо, чебурашка на крыше, магазин "алые паруса", три часа ночи, Фломастер, подворотни, парк Шевченко, 500-метровка, порт, каштаны, Молдаванка, молдаване, архитекторы, два дня и две ночи, маски, мужской монастырь, трамвай, привоз, пикники, секонды, столярского, ракушняк, подвалы, Электроники, даб, over and over...

Львов
лiхтарнi, закулiси, чинахи, Андрiй,,домiнiкани, Алла, коньяк, хмари, кафельний пам"ятник, диявол, ворони, автобуси на Франкiвськ, Личакiвська, портвейн, кабiнет, вокзал, дядя Юра, упа, полтва, Олесь, кайзервальд, вершки, Пекарська, дерунна, медiвка

Из Львова уезжалось тяжело. Так перенервничала, что перед выходом из квартиры неожиданно началась рвота. Потом полная дезориентация на вокзале и долгие проводы, мандраж. Ночь в  на грани сна и бодрствования.  Внезапное похолодание в Одессе сегодня утром по приезду. Не хотела выходить из вагона, просила Аркадий оставить меня, забыть там. Как-будто я потерялась.

ось сиділа я собі десь та зрозуміла, що пора в одесу вертатися. роман майже написан, олесь майже пішов, я майже хочу до моря.

delete
delete
delete...

не хочу вмикати світла.
хожу по темній порожньой квартирі.
я напевно скоро поїду.
нічого не тримає. відкрила вікна та по кімнатам разом зі мною ходіть вітер.
із одної в іншу. із їншої в іншу.
тихіше стає та темніше. хочу кон яку.
закриваю руками обличчя. собі. то свому відображенню у вікні.
собі. та свому відображенню.
на спину залазить кішка. мале ще й дурне. але любить мене.
я б згризла собі усі губи. як би було не так боляче
я б згризла собі усі пальці. як би не було так боляче

ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю

...пристрелите меня

то не я плачу, то просто дощ іде...