la fée verte

Викладаю свое оповiдання, що так довго писала у Львовi

я - це море і степ
а він - це гори та ліс

а мені нихто не вірить, що я одеситка)

не хочу вмикати світла.
хожу по темній порожньой квартирі.
я напевно скоро поїду.
нічого не тримає. відкрила вікна та по кімнатам разом зі мною ходіть вітер.
із одної в іншу. із їншої в іншу.
тихіше стає та темніше. хочу кон яку.
закриваю руками обличчя. собі. то свому відображенню у вікні.
собі. та свому відображенню.
на спину залазить кішка. мале ще й дурне. але любить мене.
я б згризла собі усі губи. як би було не так боляче
я б згризла собі усі пальці. як би не було так боляче

ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю